Сторінка для батьків

Золоті заповіді батькам

Шановні батьки! Давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо своїх дітей і бажаємо їм щастя. Ці рекомендації допоможуть вам швидше набути батьківської мудрості.

1.Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

2.Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

3.Ніколі не навчайте тому,у чому самі не обізнані.

4.Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.

5.Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

6.Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

7.Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень(«ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.

8.Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

9.Не ставтеся до дитини зневажливо.

10.Будьте послідовними у своїх вимогах.

11.Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.

ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІХ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї

1.Сприятливий мікроклімат у родині.

2.Спільна діяльність членів сім’ї.

3.Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога та взаємопідтримка.

4.Спільний життєвий світогляд.

5.Оптимістичні настрої родини.

6.Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).

7.Шанування членів родини, повага до старших.

8.Бережливе ставлення до природи.

9.Активна участь дітей у сімейному житті.

10.Відсутність насилля в родині.

11.Збереження родинних традицій і звичаїв.

12.Відбір телепередач, інтернет-сайтів.

13.Любов до читання, створення родинної бібліотеки.

Рекомендації батькам учнів середніх класів щодо підготовки домашніх завдань

1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:

- побутові ( повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять);

- емоційні ( демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не ображайте в разі невдач);

- культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні програми, обговорюйте побачене).

2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.

3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.

4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій маєте успіх.

5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а знання, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у пригоді.

 6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших.

7. Пам’ятайте, що,за науково обгрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів — до 3 годин, 8-9 класів – до 4 годин.

8. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.

Поради батькам

Часто за нескінченим потоком справ ми не звертаємо уваги на найдорожче, що в нас є – на наших дітей. А вони так потребують уваги!

Одного разу у дитини запитали: « Чого тобі найбільше хочеться?»

«Я хочу захворіти,бо коли я хворіла, тоді мама сиділа біля мене, розмовляла, розповідала казки, читала книжки, мені було так добре»,- відповіла дитина.

Порада 1

Не забувайте приділяти увагу повсякденному спілкуванню з дитиною. І тоді колись почуєте: «Дякую тобі, мамо, за твою науку. Колисала ти мене, колиши й онуку».

Порада 2

Намагайтесь говорити спокійно і доброзичливо. Не зловживайте словами: «повинен», «треба». Не забувайте казати дітям «дякую», «вибач», адже вони вчаться того, чого їх навчають. Якщо дитина зростає у докорах, вона починає жити з почуттям провини.

Порада З

Будьте в міру вимогливими:

•виправляйте;

•реагуйте на недоліки;

•хваліть за мінімум — карайте за максимум. Примітка: інколи вмійте і «не побачити».

Порада 4

Спільні сімейні обіди — один з елементів належної культури поведінки, тільки не ті, де переважають уїдливі насмішки:

-Прибери лікті зі столу! Підніми голову, вона в тебе не глиняна!

-Не плямкай!

-Як ти їси, дивитись гидко!

-А хто за тебе «дякую» скаже!

Як говорив стародавній мислитель Сенека, «нелегко привести до добра повчанням, а легко прикладом».

То ж будьмо прикладом своїм дітям у всьому. Бо «блаженні ті батьки, чиє доброчесне життя є прикладом доброзичливості для дітей, зразком виправлення і правилом благих дій».

Порада 5

Дуже важливою умовою є дотримання принципу погодженості у вихованні,одностайності у вимогах до дітей. Слушними, на наш погляд, є зразки народної мудрості:

•Коли батько каже «так», а мати — «сяк», росте дитина як будяк.

•Біда тому дворові, де курка кричить, а півень мовчить.

Порада 6

Піклуйтесь про щасливу долю свого дитяти.

Відразу в кожного на думці — придбати і передати у спадок солідне майно. «Та, якщо вони не вміють благочестиво поводитися, — вчить Святий отець Іван Злотоустий, — воно недовго протримається у них, вони його розтринькають, воно загине разом з його господарями».

Знайте, батьки, — найкращий спадок для дітей не золото та маєтки, а гарне виховання і навчання. Для переконливості пропонуємо давню притчу, в якій закладена саме ця ідея.

«Якщо ти даси своєму синові одну рибину, то він буде ситий один день, якщо даси дві — то два дні, три рибини — три дні… Але коли ти навчиш його ловити рибу, працювати, то він буде ситий протягом усього свого життя. Отже, — продовжує Святий отець, — учіть дітей бути благочестивими володарями своїх пристрастей, багатими в добродіяннях і не очікуйте від Бога ніякої милості, якщо не виконаєте свого обов’язку». А слова видатного педагога К.Ушинського про те, що «коли бажаєш вихованцеві щастя, треба виховувати його не для щастя, а для праці життя», слугують цілком логічним підтвердженням всього зазначеного вище.

Порада 7

Матері, привчайте своїх доньок до охайності, чистоти і краси зовнішньої. Знайте, що в народі доньок порівнюють з їхніми мамами за приказкою: «Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина».

Порада 8

Обов’язок батька — виховати в сина мужність, бо вона є головним показником зрілості юнака.

 «ЗОЛОТІ ПРАВИЛА ВИХОВАННЯ ЩАСЛИВИХ ДІТЕЙ»

(від американського психолога доктора Віктора Клайна):

1. Не марнуйте часу дитини.

Створивши сприятливе середовище можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку маляти на 25-30 одиниць чи, навпаки, знизити його на 50-80 одиниць, якщо життя дитини нудне, одноманітне, безрадісне. Тому не гайте часу. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше засвоїти їх набагато важче.

2. Формуйте самоповагу.

Власний образ, закріплений свідомістю, є визначальним на роботі, при виборі друзів, у сім’ї. Висока самооцінка додає сміливості, впевненості, вміння ризикувати. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежать від них самих.

3. Навчіть дитину спілкуватися.

Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків (дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх (не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість (одяг, манери); можливість спостерігати правильне соціальне спілкування (поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній (як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову.

4. Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом».

Телевізор, відео, ПК, як злі чарівники, здатні красти в неї години, дні й роки. За соціологічними даними маля перебуває перед блакитним екраном в середньому 50 годин на тиждень. Отож на час вступу до школи витратить на сидіння біля екрана часу більше, ніж студент коледжу на чотирирічне навчання. Перегляд телепередач гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отож з часом у дитини можуть виникнути ускладнення при спілкуванні. “Телемани” стають червоними, їхні дії визначаються миттєвою реакцією, завдаючи шкоди осмисленню та обговоренню події. Телепередачам слід протиставити заняття спортом, музикою, читанням, корисною домашньою роботою тощо.

5. Виховуйте відповідальність, порядність.

Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що — погано, а й закріплювати гарні навички, карати за негідні вчинки. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків.

6. Навчити дитину шанувати сім’ю.

Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Гармонійне сімейне життя – це, насамперед, рівноправ’я у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання робити для неї добро, ніжність та взаємна повага. Добрі стосунки, любов і повага в сім’ї виховують краще за будь-які лекції.

7. Подбайте про гарне оточення дитини.

Якщо ви живете на соціально-психологічному смітнику, дітям важко буде вийти з нього, розповсюджуючи пахощі троянди. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким товаришують ваші діти, поцікавтеся репутацією школи, яку вони відвідують.

8. Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Отож, подбайте, щоб вони без примусу набули трудових навичок, допоможіть заповнити їхнє життя цікавими й корисними справами, що вимагають певних зусиль на шляху до успіху. Хай вчаться долати труднощі, впевняться, що можуть впоратись з будь-якою справою. Але все це має бути цікавою, захоплюючою грою, а не важкою необхідністю

 9. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.

Нехай все перепробують, нехай вчаться на власних помилках. Треба, щоб вони якнайчастіше брали участь у сімейних нарадах. Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, що в них добре виходить. Спілкуйтеся з дітьми! Якщо у важку хвилину ви опинитеся поруч як друг, а не бос, (так найчастіше буває вдень), дитина, можливо, довірить вам болючу таємницю і прислухається до ваших порад.

 10. Будьте вимогливими.

Діти із високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги: дотримуватися порядку в домі, організовувати своє дозвілля, гідно поводитися.

Виховна, позакласна робота

Виховна година “Куріння чи здоров’я – вибирайте самі”

Мета: застерегти підлітків від небезпечного впливу тютюнової залежності, шкідливих наслідків тютюнопаління; стимулювати учнів до дотримання здорового способу життя, виробляти навички охорони власного здоров’я

                                                                   Хід заходу

1.     Повідомлення теми, мети

2.     Цільова настанова у формі дискусії

Вступне слово вчителя з елементами бесіди.

Чому люди курять? Як сказати “Ні”?

Армія курців поповнюється в основному за рахунок підлітків. Курці “зі стажем” зізнаються в тому, що почали палити цигарки, ще навчаючись у школі. Ні для кого не секрет, що зараз широко рекламуються різні марки сигарет на величезних бігбордах, по телебаченню, “попереджають” про шкідливість куріння, у фільмах показують розкутих жінок із сигаретою, які пускають легкий димок зі своїх вуст. Це стало “нормою” для нашого життя. Лікарі, педагоги б’ють на сполох, попереджають, що “куріння – бомба повільної дії”.

Тютюн – трав’яниста рослина. До її ск5ладу входить нікотин, який викликає залежність. Під час куріння нікотин швидко всмоктується в слизову оболонку рота, проникає в легені, досягає певних рецепторів у мозку, звільняючи речовину-стимулятор норадреналін.

             Чинники, сприяють початку куріння тютюну:

- курять батьки;

- курять друзі;

- під тиском ровесників;

- у колі однолітків механізм наслідування, щоб завоювати авторитет серед інших;

- потреба здаватися сильним, дорослим;

      Хоч при першій спробі тютюновий дим здається підліткові ядучим, бажання стати дорослим, досвідченим, бути не гіршим від інших у компанії вимагає від нього терпіти неприємні відчуття.

Запитання до учнів:

-  Хто з вас пробував курити?

-  Що відчували коли ви курили?

-  Що на вашу думку змушує підлітка курити?

-  Як ви вважаєте, як суспільство відноситься до тютюнопаління?

-  Чи вважаєте тютюнопаління небезпечним для здоров’я?

-  Причини, що зумовлюють відмову 10-18 річних дітей кинути курити?

-  Що таке пасивне куріння?

-  Що більше шкодить здоров’ю пасивне чи активне куріння?

        Продовжуючи палити, намагаючись довести собі, що зможе подолати слабкість, підліток підходить до моменту, коли починає відчувати задоволення функціонального змісту процесу куріння. Це призводить до звички, стає природним для курця, своєрідною закоханістю, проти якої воля та розум людини безсилі. Нікотин розпадається в організмі людини за дві години.. курці втрачають над собою контроль, продовжують курити, не можуть позбутися нікотинової залежності. Виникає рефлекс: рука постійно тягнеться за сигаретою. Нікотин вважається ефективним і доступним засобом боротьби зі стресом, допомагає курцеві легко приборкати негативні емоції, заспокоює і бадьорить.

1.     Проведення вправ

1.  Гра “Курінню – ні!”

Завдання: складіть рекламу, яка спрямована проти куріння.

   У сучасному світі нас супроводжує багато спокус. Серед них сигарети. Як приємно запалити сигарету, пускаючи легкі димові клубочки. Але замисліться: що стоїть за димовою завісою!?

--     Жартівливий експеримент.

Учні поділяються на 2 команди:

1.     Ті, хто курить;

2.     Ті, хто не курить.

Завдання:

1. Надути на швидкість повітряну кульку (щоб визначити продуктивність роботи легенів у курців і в тих, які не палять),

2. Віджимання хлопців від підлоги.

IV. Підбиття підсумків

-Що нового ви дізналися під час заняття?

-Що вас вразило?

-Що особливо запам’яталося?

-Прокоментуйте ці рядки:

Ти тільки на цьому шляху пам’ятай:

Цурайся цигарки, від чарки тікай,

Чи бути здоровим – вирішуєш Ти!

                                                                        (Н.Власенко)

Права та обов"язви

у нашому житті

Мета: формувати в учнів уявлення про Декларацію прав дитини; ознайомити з основними положеннями Конвенції про права дитини; з’ясувати обов’язки та права дітей; виробляти навички правомірної поведінки, негативне ставлення до правопорушень, умінні протистояти негативним впливам. Формувати повагу до держави, її органів. Розвивати критичне мислення як здатність аналізувати навколишню інформацію. Виховувати самоповагу, почуття гідності й відповідальності за себе та за свої вчинки.

Обладнання: Декларація прав дитини, підручник С.Гавриша «Права та свободи дитини», ілюстрації, костюми казкових героїв, скринька, дзеркальце, написи «Позивач», «Відповідач», «Суддя», дерев’яний молоток.

Оформлення: на дошці написаний епіграф, прикріплений плакат на правову тематику, з однієї сторони дошки-права дітей,з іншої - обов′язки.

Сьогодні ми поговоримо на тему

«Права і обов’язки  у нашому  житті»

А чи знаєте ви, хто є найголовнішою людиною на планеті Земля?

Подивіться у скриньку і посміхніться тому, кого ви бачите. (Діти по черзі заглядають у скриньку і бачать там себе — на дні скриньки лежить дзеркало.)

—     Щойно ви посміхнулись найголов­нішій людині на Землі!

Людина — найцінніший скарб. Ко­жен із вас — особистість, і саме такої людини, як ви, більше на Землі не­має і не буде.

Сьогодні ми говоритимемо не лише про людину, а й про її пра­ва й обов'язки.

Кожна людина має почуття, здібності, характер. Як же зробити, щоб такі різні, несхожі люди  все ж таки жили із повагою одне до одного? Для цього існують правила, що визначають стосунки між людьми. Життя змусило людей установити багато різних правил, і ми повсякчас з ними маємо справу.

Є такі правила, що обов'язкові для всіх громадян країни, хто б вони не були — дорослі чи діти, робітники чи селяни, вчителі чи учні. Це такі правила, що встановлюють порядок у всій державі, обов'язки кожного громадянина та його права. Називаються такі правила державними законами. А от як вони сформувалися давайте ми з вами згадаємо.

Учень1. З давніх-давен люди мріяли про вільне щасливе життя без насильства, жорстокості, приниження. Для досягнення цього вони повинні мати певні права – права людини.

У давньому світі права людини були дуже обмеженими. Раб не мав права розпоряджатися власним життям. Права людей різнилися залежно від того, яку релігію вони сповідували, якої національ­ності були. Людей із чорним кольором шкіри примушували жити на спеціальних територіях.

Вчитель: А яке становище було  у нашій країні?

Учень 2.  У нашій країні, яка була частиною Російської імперії, до 1861 року існувало кріпацтво. Кріпаки були власністю багатих панів.  З часом становище змінилося на краще. Але великі права і свободи, а разом із ними й обов'язки ми отримали, коли

Україна стала незалежною у1991  році.

Вчитель. А які ви знаєте основні  документи, де записані права дітей?

Учень 3. Одним із основних документів є  Декларація прав людини, яку проголосила Генеральна Асамб­лея Організації Об'єднаних Націй 10 грудня 1948 року. Декларація Прав людини — перший документ, у якому були зазначені права дити­ни. Вона має 46 статей, які вклю­чені до нашої Конституції.

Учень4. Ще один , також важливий документ – це Конвенція про права дитини, схвалена сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (на­була чинності для України з 27 ве­ресня 1991 року).

Головним завданням Конвенції є за­безпечення дітей особливим піклуван­ням та допомогою, надання необхід­ного захисту, сприяння сім'ї.

Конвенція визнає, що дитині не­обхідна сім'я, дитина має зростати у щасті, любові та розумінні.  Дитина має виховуватись у мирі, гід­ності, терпимості, свободі та солі­дарності.

Учень 5. Головний закон на­шої країни - Конституція України, яка була прийнята 28 червня 1997 року.  У стат­тях Конституції сформульовані пра­ва й обов'язки громадян України. Розділ про права людини — один із найважливіших у Конституції на­шої країни.

Учень 6. Закон України «Про охорону ди­тинства» прийнятий у квітні 2001 року

Вчитель. Але сьогодні , на жаль, ми не можемо не згадати про те, як одна з держав- засновниць ООН порушила державний суверенітет нашої держави, порушила наше право на життя, порушила всі права громадян: і дорослих, і дітей. Знову гинуть люди – військові, цивільні, дорослі і діти.

Давайте пом′янемо пам'ять про загиблих у цій новітній війні хвилиною мовчання.

Вчитель. Життєвий досвід не тільки свідчить, але й учить, що не буде дітей – не існуватиме й держави. Діти – дзеркало будь-якої держави, її майбутнє. Кожна держава любить дітей і піклується про них.

Права дитини – це певні можливості, що надаються вам, дітям (до 18 років), для того, щоб жити і дорослішати. Інакше кажучи те, що ви можете робити і в чому вам не можуть відмовити, щоб повноцінно жити.

Усі ви добре знаєте ці права. Давайте зараз їх згадаємо.

Ø Усі діти мають право вільно висловлювати свою думку.

Ø Усі діти мають право на вільне спілкування.

Ø Усі діти мають право на свободу совісті, думки і релігії.

Ø Усі діти мають право на отримання інформації.

Ø Усі діти мають право на відпочинок і дозвілля.

Ø Усі діти мають право на повноцінне харчування.

Ø Усі діти мають право на отримання освіти.

Ø Усі діти мають право на медичну допомогу.

Ø Усі діти є рівні у правах, ніхто не повинен їх порушувати.

Ø Жодна дитини не повинна бути жертвою насильства або війни.

Ø Жодна дитини не повинна бути скривджена і зневажена.

Ø Кожна дитина має право на любов і спілкування.

Ø Особлива турбота дітям-інвалідам.

Ø Особлива турбота дітям-біженцям.

Ø Особлива турбота дітям без сімей.

Ø Особлива увага дітям, що перебувають у конфлікті з законом.

А хто порушує ці права, той має відповідати за законом через суд.

Ось і сьогодні ми відвідаємо залу суду, де розглядатиметься декілька судових справ із питань порушення прав дітей.

Справа 1

Позивач: Червона Шапочка.

Відповідач: Вовк.

Справу веде суддя:  Данильчук Сергій Леонідович

Секретар суду: Дячук О.

(Діти-«герої» займають відповідні місця: 2 кафедри, стіл судді, дерев'яний молоток.)

С е к р е т а р: слухається справа за позовом Червоної шапочки. Позивач і відповідач присутні в залі .

С у д д я: Слово  має  позивач.

Червона Шапочка. Ваша честь! Ідучи дорогою через ліс до хво­рої бабусі, я зустріла Вовка. Він ска­зав, що він чуйний, добрий, що він також хоче провідати хвору бабусю. Я йому повірила. Ми вирішили позмагатися: підемо різними дорога­ми, хто швидше дістанеться місця. Але Вовк випередив мене, обманом забрався до хати, з'їв бабусю, а по­тім і мене.

Суддя. Відповідачу, що ви можете сказати про таку заяву. Це правда?

Вовк. Ваша честь! Це правда! Але я був голодний, а я маю право на пов­ноцінне харчування!

Суддя. Усе зрозуміло! Навіть не­має потреби йти до нарадчої кімна­ти! Оголошується рішення суду! (Удар молотком.) Ви, шановний (до Вовка), порушили головне право дитини — право на життя!

По-друге, Ви незаконно ввірвали­ся до чужої оселі. Тому Ви вважаєте­ся винним у злочині. Суд зобов'язує Вас вивчити права дітей і рекомендує харчуватися тільки рослинною їжею. Рішення прийнято! (Удар.)

Виходять Червона Шапочка і Вовк, ста­ють перед дітьми.

Червона Шапочка. У май­бутньому я не буду такою довірли­вою до незнайомих і не буду з ними навіть розмовляти!

Вовк. Виконуватиму рішення суду— буду вегетаріанцем!

Вчитель:

— Які права дитини порушив Вовк? Чи потрібно спілкуватися з незнайо­мими людьми?

(було порушено право на життя, жодна дитина не повинна бути жертвою насильства, жодна дитина не повинна бути скривджена)

Справа 2

Секретар: слухається справа №2   Позивач: Герда.  Відповідач: Снігова Королева.

Обидві сторони присутні в залі.

Справу веде суддя:  Покарець Павло Юрійович

Суддя:  слово має позивач.

Герда. Ваша честь! Снігова Коро­лева викрала мого названого бра­та Кая, зачарувала його і залишила жити в своєму кришталевому пала­ці. Скільки сліз я пролила, всі на­віть повірили, що Кая немає в жи­вих, що, можливо, потонув у річці. Потім, шукаючи його, я подолала ба­гато перешкод.

Снігова Королева. Я — Ко­ролева! І не маю відповідати ні за що! І потім, він сам прив'язав свої санча­та до моїх саней.

Суддя. Шановна! Хто б Ви не були, але маєте відповідати перед законом!

Снігова Королева. Нічо­го поганого я не скоїла! Хлопчикові я бажала лише добра! Я обіцяла йому увесь світ і пару ковзанів!

С у д д я. Це лише Ваша думка. Але дитина має право на власну думку, а Ви його зачарували і позбавили його прав! У вас є ще щось у своє ви­правдання?

Снігова Королева. Я не винна!

Суддя. Оголошується рішення суду! (Удар.) Відповідач порушила право дитини на захист від викрадення, по­збавила права дитини на власну дум­ку. Суд зобов'язує Вас вивчити і зна­ти права дітей.  Зробивши це, а також маючи хороші рекомендації    ви зможете звернутися до відповідних державних органів з проханням взяти на виховання і догляд дитину-сирітку ,  адже таким діткам, що не мають батьків, потрібна особлива увага! Але без усяких чарів, шановна! Рішення прийнято! (Удар.)

Виходять Герда і Снігова Королева (з-за кафедри).

Герда. Будьте обережні з незна­йомцями! Не впускайте в будинок, коли немає вдома батьків, не сідай­те в машину до незнайомих, не бе­ріть від них гостинці, не гуляйте да­леко від своєї домівки!

Снігова Королева. Я при­слухаюсь до рішення суду і обов’язково змінюсь для того, щоб мені дозволили взяти на виховання дитину-сирітку.

Вчитель: Які права дитини порушено в цій судовій справі?

(Усі діти мають право вільно висловлювати свою думку, особлива турбота дітям без сімей)

Справа 3

Секретар: слухається справа №3.  Позивач: Попелюшка.  Відповідач: Мачуха.

Справу веде суддя: Шевчук Віталій Володимирович.

Суддя: слово має позивач.

Попелюшка. Ваша честь! Життя з моєю Мачухою та її двома доньками стало нестерпним. Вони мене нена­видять. Усю брудну роботу виконую я: і перу, і прибираю, у той час, коли сестри лише сплять та крутяться пе­ред дзеркалом. Я вбрана в лахміття, а вони — в гарних дорогих сукнях. Я сплю на горищі в соломі, а се­стри — в розкішних кімнатах, на пу­хових перинах.

Суддя. Відповідайте, відповідачу, що Ви скажете на цю заяву?

Мачуха. Це моя сім'я, і я сама в ній розберусь!

С у д д я. У Попелюшки є права, і Ви їх порушуєте. За це Ви відповідатим­ете за законом! Відповідайте, чому Ви так поводитесь з пасербицею?

М а ч у х а. Я ненавиджу її за красу! Поряд із нею мої власні дочки зда­ються негарними!

С у д д я. Суду все зрозуміло. Оголо­шується рішення суду. {Удар.)

У Конвенції ООН про права дити­ни зазначено: діти мають рівні пра­ва, не повинні залучатись до важкої, непосильної праці, мають право на відпочинок, дитина не повинна бути скривджена. А головне — має пра­во на любов та піклування! Ви пору­шили цілу низку прав Попелюшки і визнані винною. Суд зобов'язує вас вивчити права дитини і радить не по­рушувати їх. І запам’ятайте головне правило моралі  «Ставтест до інших так, як би ви хотіли, щоб ставилися до вас». Робіть висновки. Рішення прийнято!

Виходять Мачуха і Попелюшка.

Попелюшка. Дорогі друзі! Ви­вчайте і знайте свої права!

М а ч у х а. Я вже зрозуміла правило, яке щойно почула від судді і  тому більше ніко­ли не ображатиму свою пасербицю Попелюшку!

Вчитель: Які права дитини порушено в цій судовій справі?

(діти мають рівні пра­ва, не повинні залучатись до важкої, непосильної праці, мають право на відпочинок, дитина не повинна бути скривджена. А головне — має пра­во на любов та піклування!)

Вчитель: Ми розглянули кілька судових справ. Ви переконались, що держа­ва своїм законом — Конвенцією — захищає права дітей.

Розглянемо декілька життєвих си­туацій.

Ситуація 1.

Катя допомагає мамі розносити пошту. Вона цікавиться життям своїх друзів, а тому іноді пе­речитує листи та листівки, адресо­вані іншим.

—      Яке право вона порушує? (Право на приватне

Життя  й таємницю кореспонденції.)

Ситуація 2. 9-річний Сергій написав вірші й хотів надіслати їх у дитячий журнал. Але його старший брат за­уважив: «Даремно посилаєш, ти ж не­повнолітній, не можеш бути автором, і тому твої вірші не надрукують».

—      Чи правий старший брат? (ні, всі діти мають право вільно висловлювати свою думку, право на вільне спілкування)

Ситуація 3. Якщо ви захворіти, на що ви маєте право?

( на медичну допомогу)

Ситуація 4. Якщо до класу прийшла дівчинка-інвалід, як ви поводитиметь­ся? (Особлива увага дітям-інвалідам)

Ситуація 5.В силу різних обставин дитина виросла між тваринами і не вміє говорити людською мовою — лише видавати незрозумілі, з точки зору людей, звірячі звуки. Чи мають право люди, що знайшли дитину  в лісі, замкнути її в клітці та поводитися з ним, як із твариною? Які права дитини порушено?

(Ні в якому разі. ЇЇ може бути визнаний неповноцінною дитиною, і в цьому випадку згідно з Конвенцією  мають забезпечити гідні умови зростання і виховання. Крім того, Конвенцією суворо заборонено будь-яке жорстоке поводження з дитиною, що принижує її гідність та шкодить фізично­му й психічному здоров'ю.)

Ситуація 6. Батько 9-річного Сергія покинув сім'ю й ніякої матеріальної допомоги не надає. Мати Сергія ніде не працює, вона жебракує в метрополітені й примушує Сергія стояти поруч. Якщо він відмовляється, мати лякає його тим, що перестане годувати і вижене з дому.

Примушування до жебрацтва — це порушення прав дитини матір'ю й навіть підстава для позбавлення її батьківських прав

Ситуація 7. 15-річна Катерина живе з мамою. Вона добре вчиться. Мати, бажаючи, щоб дочка стала студенткою престижного навчального закладу, забороняє Катерині спілкуватися з подругами, ходити на дискотеки, відвідувати секцію шейпінгу і навіть носити модний одяг. Коли Катерина сперечається з матір'ю, та просто закриває її у кімнаті, щоб дочка подумала над своєю поведінкою.

Згідно положень законодавства дитина має право на повагу до своєї індивідуальності та право на дозвілля.

Учитель:

Великий педагог В. О. Сухомлинський говорив: «Сьогодні — діти, за­втра — народ!» Звичайно, діти — май­бутнє нашої держави, і від вашого фізичного розвитку, знань, вмінь за­лежатиме, якою буде наша Україна.

«Діти — живі квіти землі! — писав М. Горький.— І як кожній квітці по­трібні певні погодні умови для по­вного розвитку, так і дітям потрібно створити необхідні умови для їх нор­мального життя. Тож не втомлюймось жити, цінуймо кожну мить!» А можливо і ви пригадали якісь прислів’я або вислови відомих людей, що стосуються прав людини.

(-Знання закону не в тому, щоб знати його слова, а в тому, щоб розуміти їх зміст;

-Незнання закону не звільняє від відповідальності;

-«Право- це все те, що є істинне та справедливе». Віктор Гюго;

-«Свобода полягає в тому,щоб залежати лише від закону» Вольтер)

Ви знаєте свої права але слід знати й свої обов’язки.

(Учні перелічують обов’язки, створюють квітку, прикріплюючи пелюстки до дошки)

Обов’язки:

1 . Поважати і любити своє оточення. Ставитися до всіх так, як би ми хотіли, щоб ставились до нас.

2. Поважати близьких та друзів. Не принижувати гідності кожної людини. Поводитись так, щоб своєю поведінкою не порушувати прав іншої людини.

3. Бути толерантним до людей. Поважати їх і допомагати їм.

4. Дотримуватись режиму харчування. Вживати продукти до кінця терміну придатності. Поважати працю кухарів.

5. Дотримуватись правил моральної етики; організовувати дозвілля так, щоб воно приносило корись і не заважало іншим.

6. Сумлінно навчатись; активно працювати на уроках, готуватись самотужки; старанно виконувати домашні завдання.

7. Дотримуватись певних норм поведінки, прийнятих у суспільстві. Намагатись не створювати ситуації, які призводять до порушення закону.

8. Поважати своє оточення. Давати нагоду кожному висловлювати свої думки. Не нав'язувати своїх поглядів іншим, якщо вони з ними не згодні.

9. Цінувати і дбати про своє здоров'я. Виконувати приписи лікарів у разі потреби.

10. Поважати співрозмовників. Коректно і тактовно висловлювати свої думки. Дотримуватись правил мовного етикету.

11. З повагою ставитися до людей, які піклуються про нас.

12. Виконувати роботу, яка не завдає шкоди здоров'ю. Виконувати всі види обслуговуючої праці.

13. Самостійно знаходити інформацію в різноманітних джерелах.

1 4. Не ображати і не принижувати оточуючих.

15. Дотримуватись норм і правил поведінки, прийнятих у суспільстві. Не створювати ситуацій, що можуть спричинити нещасні випадки.

А тепер вікторина. Чи знаєте ви ?

Демонстрація додатку 1

Заключне слово вчителя:

Від народження ви маєте певні права, які гарантовані і захищаються державою.

Їх ви повинні знати й реалізовувати щодня. Але пам’ятайте: ваші права не повинні порушувати права інших. З часом у вас збільшиться обов'язків і відповідальності. Існують закони, які визначають ваші обов'язки. Ви мусите їх знати.

Незнання закону не звільняє вас від відповідальності за ваші вчинки, дії або бездіяльність. Я  хочу, щоб ви зрозуміли, що людина повинна жити прекрасним, повним надій і сподівань життям. Де б ви не були, ким би ви не стали, ви по­винні знати свої права та обов'язки і бути Людиною.

Наша виховна година добігає кінця і на завершення я хотіла б почути від вас, що ви взяли з цієї виховної години, які висновки ви зробили для себе?

Учениця читає вірш:

Хочеш Людиною справжньою стати,

Наші закони навчись поважати.

Навчись їх виконувать завжди і всюди,

Тоді і тебе поважатимуть люди!Мета: формувати в учнів уявлення про Декларацію прав дитини; ознайомити з основними положеннями Конвенції про права дитини; з’ясувати обов’язки та права дітей; виробляти навички правомірної поведінки, негативне ставлення до правопорушень, умінні протистояти негативним впливам. Формувати повагу до держави, її органів. Розвивати критичне мислення як здатність аналізувати навколишню інформацію. Виховувати самоповагу, почуття гідності й відповідальності за себе та за свої вчинки.

Обладнання: Декларація прав дитини, підручник С.Гавриша «Права та свободи дитини», ілюстрації, костюми казкових героїв, скринька, дзеркальце, написи «Позивач», «Відповідач», «Суддя», дерев’яний молоток.

Оформлення: на дошці написаний епіграф, прикріплений плакат на правову тематику, з однієї сторони дошки-права дітей,з іншої - обов′язки.

Сьогодні ми поговоримо на тему

«Права і обов’язки  у нашому  житті»

А чи знаєте ви, хто є найголовнішою людиною на планеті Земля?

Подивіться у скриньку і посміхніться тому, кого ви бачите. (Діти по черзі заглядають у скриньку і бачать там себе — на дні скриньки лежить дзеркало.)

—     Щойно ви посміхнулись найголов­нішій людині на Землі!

Людина — найцінніший скарб. Ко­жен із вас — особистість, і саме такої людини, як ви, більше на Землі не­має і не буде.

Сьогодні ми говоритимемо не лише про людину, а й про її пра­ва й обов'язки.

Кожна людина має почуття, здібності, характер. Як же зробити, щоб такі різні, несхожі люди  все ж таки жили із повагою одне до одного? Для цього існують правила, що визначають стосунки між людьми. Життя змусило людей установити багато різних правил, і ми повсякчас з ними маємо справу.

Є такі правила, що обов'язкові для всіх громадян країни, хто б вони не були — дорослі чи діти, робітники чи селяни, вчителі чи учні. Це такі правила, що встановлюють порядок у всій державі, обов'язки кожного громадянина та його права. Називаються такі правила державними законами. А от як вони сформувалися давайте ми з вами згадаємо.

Учень1. З давніх-давен люди мріяли про вільне щасливе життя без насильства, жорстокості, приниження. Для досягнення цього вони повинні мати певні права – права людини.

У давньому світі права людини були дуже обмеженими. Раб не мав права розпоряджатися власним життям. Права людей різнилися залежно від того, яку релігію вони сповідували, якої національ­ності були. Людей із чорним кольором шкіри примушували жити на спеціальних територіях.

Вчитель: А яке становище було  у нашій країні?

Учень 2.  У нашій країні, яка була частиною Російської імперії, до 1861 року існувало кріпацтво. Кріпаки були власністю багатих панів.  З часом становище змінилося на краще. Але великі права і свободи, а разом із ними й обов'язки ми отримали, коли

Україна стала незалежною у1991  році.

Вчитель. А які ви знаєте основні  документи, де записані права дітей?

Учень 3. Одним із основних документів є  Декларація прав людини, яку проголосила Генеральна Асамб­лея Організації Об'єднаних Націй 10 грудня 1948 року. Декларація Прав людини — перший документ, у якому були зазначені права дити­ни. Вона має 46 статей, які вклю­чені до нашої Конституції.

Учень4. Ще один , також важливий документ – це Конвенція про права дитини, схвалена сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (на­була чинності для України з 27 ве­ресня 1991 року).

Головним завданням Конвенції є за­безпечення дітей особливим піклуван­ням та допомогою, надання необхід­ного захисту, сприяння сім'ї.

Конвенція визнає, що дитині не­обхідна сім'я, дитина має зростати у щасті, любові та розумінні.  Дитина має виховуватись у мирі, гід­ності, терпимості, свободі та солі­дарності.

Учень 5. Головний закон на­шої країни - Конституція України, яка була прийнята 28 червня 1997 року.  У стат­тях Конституції сформульовані пра­ва й обов'язки громадян України. Розділ про права людини — один із найважливіших у Конституції на­шої країни.

Учень 6. Закон України «Про охорону ди­тинства» прийнятий у квітні 2001 року

Вчитель. Але сьогодні , на жаль, ми не можемо не згадати про те, як одна з держав- засновниць ООН порушила державний суверенітет нашої держави, порушила наше право на життя, порушила всі права громадян: і дорослих, і дітей. Знову гинуть люди – військові, цивільні, дорослі і діти.

Давайте пом′янемо пам'ять про загиблих у цій новітній війні хвилиною мовчання.

Вчитель. Життєвий досвід не тільки свідчить, але й учить, що не буде дітей – не існуватиме й держави. Діти – дзеркало будь-якої держави, її майбутнє. Кожна держава любить дітей і піклується про них.

Права дитини – це певні можливості, що надаються вам, дітям (до 18 років), для того, щоб жити і дорослішати. Інакше кажучи те, що ви можете робити і в чому вам не можуть відмовити, щоб повноцінно жити.

Усі ви добре знаєте ці права. Давайте зараз їх згадаємо.

Ø Усі діти мають право вільно висловлювати свою думку.

Ø Усі діти мають право на вільне спілкування.

Ø Усі діти мають право на свободу совісті, думки і релігії.

Ø Усі діти мають право на отримання інформації.

Ø Усі діти мають право на відпочинок і дозвілля.

Ø Усі діти мають право на повноцінне харчування.

Ø Усі діти мають право на отримання освіти.

Ø Усі діти мають право на медичну допомогу.

Ø Усі діти є рівні у правах, ніхто не повинен їх порушувати.

Ø Жодна дитини не повинна бути жертвою насильства або війни.

Ø Жодна дитини не повинна бути скривджена і зневажена.

Ø Кожна дитина має право на любов і спілкування.

Ø Особлива турбота дітям-інвалідам.

Ø Особлива турбота дітям-біженцям.

Ø Особлива турбота дітям без сімей.

Ø Особлива увага дітям, що перебувають у конфлікті з законом.

А хто порушує ці права, той має відповідати за законом через суд.

Ось і сьогодні ми відвідаємо залу суду, де розглядатиметься декілька судових справ із питань порушення прав дітей.

Справа 1

Позивач: Червона Шапочка.

Відповідач: Вовк.

Справу веде суддя:  Данильчук Сергій Леонідович

Секретар суду: Дячук О.

(Діти-«герої» займають відповідні місця: 2 кафедри, стіл судді, дерев'яний молоток.)

С е к р е т а р: слухається справа за позовом Червоної шапочки. Позивач і відповідач присутні в залі .

С у д д я: Слово  має  позивач.

Червона Шапочка. Ваша честь! Ідучи дорогою через ліс до хво­рої бабусі, я зустріла Вовка. Він ска­зав, що він чуйний, добрий, що він також хоче провідати хвору бабусю. Я йому повірила. Ми вирішили позмагатися: підемо різними дорога­ми, хто швидше дістанеться місця. Але Вовк випередив мене, обманом забрався до хати, з'їв бабусю, а по­тім і мене.

Суддя. Відповідачу, що ви можете сказати про таку заяву. Це правда?

Вовк. Ваша честь! Це правда! Але я був голодний, а я маю право на пов­ноцінне харчування!

Суддя. Усе зрозуміло! Навіть не­має потреби йти до нарадчої кімна­ти! Оголошується рішення суду! (Удар молотком.) Ви, шановний (до Вовка), порушили головне право дитини — право на життя!

По-друге, Ви незаконно ввірвали­ся до чужої оселі. Тому Ви вважаєте­ся винним у злочині. Суд зобов'язує Вас вивчити права дітей і рекомендує харчуватися тільки рослинною їжею. Рішення прийнято! (Удар.)

Виходять Червона Шапочка і Вовк, ста­ють перед дітьми.

Червона Шапочка. У май­бутньому я не буду такою довірли­вою до незнайомих і не буду з ними навіть розмовляти!

Вовк. Виконуватиму рішення суду— буду вегетаріанцем!

Вчитель:

— Які права дитини порушив Вовк? Чи потрібно спілкуватися з незнайо­мими людьми?

(було порушено право на життя, жодна дитина не повинна бути жертвою насильства, жодна дитина не повинна бути скривджена)

Справа 2

Секретар: слухається справа №2   Позивач: Герда.  Відповідач: Снігова Королева.

Обидві сторони присутні в залі.

Справу веде суддя:  Покарець Павло Юрійович

Суддя:  слово має позивач.

Герда. Ваша честь! Снігова Коро­лева викрала мого названого бра­та Кая, зачарувала його і залишила жити в своєму кришталевому пала­ці. Скільки сліз я пролила, всі на­віть повірили, що Кая немає в жи­вих, що, можливо, потонув у річці. Потім, шукаючи його, я подолала ба­гато перешкод.

Снігова Королева. Я — Ко­ролева! І не маю відповідати ні за що! І потім, він сам прив'язав свої санча­та до моїх саней.

Суддя. Шановна! Хто б Ви не були, але маєте відповідати перед законом!

Снігова Королева. Нічо­го поганого я не скоїла! Хлопчикові я бажала лише добра! Я обіцяла йому увесь світ і пару ковзанів!

С у д д я. Це лише Ваша думка. Але дитина має право на власну думку, а Ви його зачарували і позбавили його прав! У вас є ще щось у своє ви­правдання?

Снігова Королева. Я не винна!

Суддя. Оголошується рішення суду! (Удар.) Відповідач порушила право дитини на захист від викрадення, по­збавила права дитини на власну дум­ку. Суд зобов'язує Вас вивчити і зна­ти права дітей.  Зробивши це, а також маючи хороші рекомендації    ви зможете звернутися до відповідних державних органів з проханням взяти на виховання і догляд дитину-сирітку ,  адже таким діткам, що не мають батьків, потрібна особлива увага! Але без усяких чарів, шановна! Рішення прийнято! (Удар.)

Виходять Герда і Снігова Королева (з-за кафедри).

Герда. Будьте обережні з незна­йомцями! Не впускайте в будинок, коли немає вдома батьків, не сідай­те в машину до незнайомих, не бе­ріть від них гостинці, не гуляйте да­леко від своєї домівки!

Снігова Королева. Я при­слухаюсь до рішення суду і обов’язково змінюсь для того, щоб мені дозволили взяти на виховання дитину-сирітку.

Вчитель: Які права дитини порушено в цій судовій справі?

(Усі діти мають право вільно висловлювати свою думку, особлива турбота дітям без сімей)

Справа 3

Секретар: слухається справа №3.  Позивач: Попелюшка.  Відповідач: Мачуха.

Справу веде суддя: Шевчук Віталій Володимирович.

Суддя: слово має позивач.

Попелюшка. Ваша честь! Життя з моєю Мачухою та її двома доньками стало нестерпним. Вони мене нена­видять. Усю брудну роботу виконую я: і перу, і прибираю, у той час, коли сестри лише сплять та крутяться пе­ред дзеркалом. Я вбрана в лахміття, а вони — в гарних дорогих сукнях. Я сплю на горищі в соломі, а се­стри — в розкішних кімнатах, на пу­хових перинах.

Суддя. Відповідайте, відповідачу, що Ви скажете на цю заяву?

Мачуха. Це моя сім'я, і я сама в ній розберусь!

С у д д я. У Попелюшки є права, і Ви їх порушуєте. За це Ви відповідатим­ете за законом! Відповідайте, чому Ви так поводитесь з пасербицею?

М а ч у х а. Я ненавиджу її за красу! Поряд із нею мої власні дочки зда­ються негарними!

С у д д я. Суду все зрозуміло. Оголо­шується рішення суду. {Удар.)

У Конвенції ООН про права дити­ни зазначено: діти мають рівні пра­ва, не повинні залучатись до важкої, непосильної праці, мають право на відпочинок, дитина не повинна бути скривджена. А головне — має пра­во на любов та піклування! Ви пору­шили цілу низку прав Попелюшки і визнані винною. Суд зобов'язує вас вивчити права дитини і радить не по­рушувати їх. І запам’ятайте головне правило моралі  «Ставтест до інших так, як би ви хотіли, щоб ставилися до вас». Робіть висновки. Рішення прийнято!

Виходять Мачуха і Попелюшка.

Попелюшка. Дорогі друзі! Ви­вчайте і знайте свої права!

М а ч у х а. Я вже зрозуміла правило, яке щойно почула від судді і  тому більше ніко­ли не ображатиму свою пасербицю Попелюшку!

Вчитель: Які права дитини порушено в цій судовій справі?

(діти мають рівні пра­ва, не повинні залучатись до важкої, непосильної праці, мають право на відпочинок, дитина не повинна бути скривджена. А головне — має пра­во на любов та піклування!)

Вчитель: Ми розглянули кілька судових справ. Ви переконались, що держа­ва своїм законом — Конвенцією — захищає права дітей.

Розглянемо декілька життєвих си­туацій.

Ситуація 1.

Катя допомагає мамі розносити пошту. Вона цікавиться життям своїх друзів, а тому іноді пе­речитує листи та листівки, адресо­вані іншим.

—      Яке право вона порушує? (Право на приватне

Життя  й таємницю кореспонденції.)

Ситуація 2. 9-річний Сергій написав вірші й хотів надіслати їх у дитячий журнал. Але його старший брат за­уважив: «Даремно посилаєш, ти ж не­повнолітній, не можеш бути автором, і тому твої вірші не надрукують».

—      Чи правий старший брат? (ні, всі діти мають право вільно висловлювати свою думку, право на вільне спілкування)

Ситуація 3. Якщо ви захворіти, на що ви маєте право?

( на медичну допомогу)

Ситуація 4. Якщо до класу прийшла дівчинка-інвалід, як ви поводитиметь­ся? (Особлива увага дітям-інвалідам)

Ситуація 5.В силу різних обставин дитина виросла між тваринами і не вміє говорити людською мовою — лише видавати незрозумілі, з точки зору людей, звірячі звуки. Чи мають право люди, що знайшли дитину  в лісі, замкнути її в клітці та поводитися з ним, як із твариною? Які права дитини порушено?

(Ні в якому разі. ЇЇ може бути визнаний неповноцінною дитиною, і в цьому випадку згідно з Конвенцією  мають забезпечити гідні умови зростання і виховання. Крім того, Конвенцією суворо заборонено будь-яке жорстоке поводження з дитиною, що принижує її гідність та шкодить фізично­му й психічному здоров'ю.)

Ситуація 6. Батько 9-річного Сергія покинув сім'ю й ніякої матеріальної допомоги не надає. Мати Сергія ніде не працює, вона жебракує в метрополітені й примушує Сергія стояти поруч. Якщо він відмовляється, мати лякає його тим, що перестане годувати і вижене з дому.

Примушування до жебрацтва — це порушення прав дитини матір'ю й навіть підстава для позбавлення її батьківських прав

Ситуація 7. 15-річна Катерина живе з мамою. Вона добре вчиться. Мати, бажаючи, щоб дочка стала студенткою престижного навчального закладу, забороняє Катерині спілкуватися з подругами, ходити на дискотеки, відвідувати секцію шейпінгу і навіть носити модний одяг. Коли Катерина сперечається з матір'ю, та просто закриває її у кімнаті, щоб дочка подумала над своєю поведінкою.

Згідно положень законодавства дитина має право на повагу до своєї індивідуальності та право на дозвілля.

Учитель:

Великий педагог В. О. Сухомлинський говорив: «Сьогодні — діти, за­втра — народ!» Звичайно, діти — май­бутнє нашої держави, і від вашого фізичного розвитку, знань, вмінь за­лежатиме, якою буде наша Україна.

«Діти — живі квіти землі! — писав М. Горький.— І як кожній квітці по­трібні певні погодні умови для по­вного розвитку, так і дітям потрібно створити необхідні умови для їх нор­мального життя. Тож не втомлюймось жити, цінуймо кожну мить!» А можливо і ви пригадали якісь прислів’я або вислови відомих людей, що стосуються прав людини.

(-Знання закону не в тому, щоб знати його слова, а в тому, щоб розуміти їх зміст;

-Незнання закону не звільняє від відповідальності;

-«Право- це все те, що є істинне та справедливе». Віктор Гюго;

-«Свобода полягає в тому,щоб залежати лише від закону» Вольтер)

Ви знаєте свої права але слід знати й свої обов’язки.

(Учні перелічують обов’язки, створюють квітку, прикріплюючи пелюстки до дошки)

Обов’язки:

1 . Поважати і любити своє оточення. Ставитися до всіх так, як би ми хотіли, щоб ставились до нас.

2. Поважати близьких та друзів. Не принижувати гідності кожної людини. Поводитись так, щоб своєю поведінкою не порушувати прав іншої людини.

3. Бути толерантним до людей. Поважати їх і допомагати їм.

4. Дотримуватись режиму харчування. Вживати продукти до кінця терміну придатності. Поважати працю кухарів.

5. Дотримуватись правил моральної етики; організовувати дозвілля так, щоб воно приносило корись і не заважало іншим.

6. Сумлінно навчатись; активно працювати на уроках, готуватись самотужки; старанно виконувати домашні завдання.

7. Дотримуватись певних норм поведінки, прийнятих у суспільстві. Намагатись не створювати ситуації, які призводять до порушення закону.

8. Поважати своє оточення. Давати нагоду кожному висловлювати свої думки. Не нав'язувати своїх поглядів іншим, якщо вони з ними не згодні.

9. Цінувати і дбати про своє здоров'я. Виконувати приписи лікарів у разі потреби.

10. Поважати співрозмовників. Коректно і тактовно висловлювати свої думки. Дотримуватись правил мовного етикету.

11. З повагою ставитися до людей, які піклуються про нас.

12. Виконувати роботу, яка не завдає шкоди здоров'ю. Виконувати всі види обслуговуючої праці.

13. Самостійно знаходити інформацію в різноманітних джерелах.

1 4. Не ображати і не принижувати оточуючих.

15. Дотримуватись норм і правил поведінки, прийнятих у суспільстві. Не створювати ситуацій, що можуть спричинити нещасні випадки.

А тепер вікторина. Чи знаєте ви ?

Демонстрація додатку 1

Заключне слово вчителя:

Від народження ви маєте певні права, які гарантовані і захищаються державою.

Їх ви повинні знати й реалізовувати щодня. Але пам’ятайте: ваші права не повинні порушувати права інших. З часом у вас збільшиться обов'язків і відповідальності. Існують закони, які визначають ваші обов'язки. Ви мусите їх знати.

Незнання закону не звільняє вас від відповідальності за ваші вчинки, дії або бездіяльність. Я  хочу, щоб ви зрозуміли, що людина повинна жити прекрасним, повним надій і сподівань життям. Де б ви не були, ким би ви не стали, ви по­винні знати свої права та обов'язки і бути Людиною.

Наша виховна година добігає кінця і на завершення я хотіла б почути від вас, що ви взяли з цієї виховної години, які висновки ви зробили для себе?

Учениця читає вірш:

Хочеш Людиною справжньою стати,

Наші закони навчись поважати.

Навчись їх виконувать завжди і всюди,

Тоді і тебе поважатимуть люди!

НА КОЛІНАХ СТОЮ ПЕРЕД ВАМИ, СПОВІДАЮ

ЖАЛОБУ СУМНУ

(тематична лінійка)

(На столі букет квітів, перев’язаний чорною стрічкою, шматок чорного хліба, інша, свічка, колосся пшениці.)

(Звучить сумна мелодія, на її фоні учениця читає.)

Учениця. Хто водить за мною запалими очима-криницями, очима, у  які перелилися всі страждання, муки й скорботи роду людського і розпинає  душу мою на хресті всевишньої печалі? Хто щоночі будить, стогне, квилить, плаче і веде у холодну ріку, де розлилися не води, а сльози мого народу? У ній ні дна, на берегів.

І знову вони йдуть щодня, щоднини, щоночі, мільйони тіней, мільйони очей,крокують небесним Чумацьким шляхом і повертають до мого серця. Ідуть

українські Варвари-великомучениці, пригортають до грудей немовлят босоногі богородиці в мотках сорочках, пливуть Марії-Оранти, святі Покрови роду на­шого Василі, Івани, Петри, янголи крізь мене летять. Лишають білий крик, білий зойк крил, що сходить у мені чорною-пречорною мукою.

(Затихає музика. Виходять учні)

Ведучий. 1933 рік. Найчорніший час в історії України. У світі не зафіксовано голоду подібного тому, що випав тоді на долю однієї з найродючіших країн. Жахливо навіть через 80 роки ступати болючими стежками страшної трагедії, яка розігралася на благословенній землі квітучого ук­раїнського краю. Досі не віриться, що тут раптово зник хліб, люди залиша­лися без зернини. І це у врожайний 1932 рік. Пухли старі й малі, вимирали роди і села. Смерть бродила на шляхах, на полі, в хатах.

Пекельні цифри та слова

У серце б’ють, неначе молот.

Немов прокляття ожива

Рік тридцять третій.

Голод! Голод!

Ведуча. Україну називали житницею, але, грабуючи її, по-справжньому не да­вали їй жити. Через те й була наша Україна вбогою та знедоленою, як Шевченкова наймичка. Хоч і сильна духом.

1-й учень

Остання хлібина Це остання хлібина, остання!

Очі горем налиті вщент,

Батько й діти не їли зрання,

Це остання хлібина, остання!

Після неї голодна смерть.

Плаче й крає, мов соломину,

Пильно дивиться дітвора.

Тату, їжте ось цю шкуринку,

Майте жалю до нас краплинку,

Умирати вже вам пора.

Взяв шкуринку дідусь і плаче,

І стареча рука тремтить.

Сиве око, сліпе, незряче,

Але серце його козаче

Б’ється рівно і хоче жить.

Стали кожному крихти в горлі,

Спазми в горлі. Немає слів.

А над хатою — клекіт орлів,

А на вигоні — трупи чорні,

Там, де саваном сніг білів.

Ведучий. Без болю не згадати страшні муки і переживання українського народу  в 1932-1933 роках. Ще довго-довго,  з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, які залишили  життя земне у пекельних муках.

2-й учень

Я ще не вмер,

Ще промінь в очі грає.

В четвер мені пішов десятий рік.

Хіба в такому віці помирають?

Ви тільки поверніть мене на бік.

До вишеньки!

В колиску ясночолу

Я чую запах квітів. Я не вмер?

А небо стрімко падає додолу,

Тримайте хтось хоча б за коси верб.

Куди ж ви, люди, людоньки, куди?

Окраєць ласки.

Чи хоч з печі диму.

В клітинці кожній — озеро води.

Я ще не вмер?

Усі проходять мимо.

А житечко моє таке густе,

І мамина рука іще гаряча.

Вам стане соромно колись за те,

Та я вже цього не побачу.

(А. Листопад)

Учитель. Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об’єднувати всіх живих одним спогадом, однією печаллю, однією надією. Адже й нині живе у пам’яті народу прокляття тим, хто збиткувався над його долею і жит­тям. Ще й досі у сни селян приходять ці похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз’ятрені серця, болить душа, що звідала горе до краю.

3-й учунь

Бозю! Що там у тебе в руці?

Дай мені, Бозю, хоч соломинку,

Щоб не втонути в Голодній ріці!

Бачиш, мій Бозю, я ще дитинка,

Тож підрости хоч би трохи бодай:

Світу не бачив ще білого, Бозю,

Я пташенятко, прибите в дорозі,

Хоч би одненьку пір’їночку дай.

Тато і мамо — холодні мерці.

Бозю, зроби, щоб їсти не хтілось!

Холодно, Бозю! Сніг дуже білий,

...Бозю, що там у тебе в руці?..

(А. Листопад)

Ведуча.  У запізнілій жалобі схилимо голови в каятті перед світ­ною пам’яттю тих, хто загинув. Вони згасли як зорі.

(Запалюється свічка. Звучить «Реквієм» Моцарта. Свічка передається з рук у руки.)

Учитель. Нехай кожен із нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню — частинки вічного. А світло оцих свічок хай буде нашою даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував  собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті.

БУТИ ЗДОРОВИМ -ПРЕСТИЖНО

(Урок-тренінг)

I.              Організаційний блок

І. Привітання

Гра «Комплімент по колу»

Учасники розташовуються у 2 кола: внутрішнє і зовнішнє. Учні, що стоять напроти одне одного, говорять одне одному компліменти. Потім за ко­мандою вчителя учасники внутрішнього кола рухаються, змінюючи парт­нера. Обмін висловлюваннями повторюється.

2. Знайомство

На першу букву свого імені назвати рису характеру (наприклад: Тетя­ни - толерантна)

3. Прийняття правил роботи групи

Учитель. Давайте об’єднаємося в дві групи («Земля» — «Небо»),

(Кожна група обговорює і приймає правила роботи групи. Записують на аркуш, прикріплюють на дошку.)

Учитель. Ці правила допоможуть зробити наше спілкування цікавим, Корисним, продуктивним.

II.              Блок мотивації навчальної діяльності

Учитель. Тема нашого заняття «Бути здоровим — престижно!»

Вправа «Берег надій»                               \

Учитель. Чого ви очікуєте від заняття?

(Роздати кораблики, учасники пишуть на них свої очікування, прикріплюють  на дошку або на аркуш із намальованим морем.)

Вправа «Циферблат життя»

Учитель. Пропоную помалювати. Візьмемо аркуші, що є у вас на столах, і намалюємо коло—циферблат. Але цифри на ньому позначатимуть не час, а роки нашого життя.  Спочатку ми тільки народилися — цифра 0, стрілка ваших годинників  показувала сюди. Потім ми росли, стрілка рухалась від цифри до цифри і зараз вона стоїть на певній цифрі. Скільки років кожному? Позна­чте це число на колі.

Малюємо далі стільки, скільки ви хочете прожити. Але важливо не лише скільки жити, а й як жити. Якими ви будете через 5, 10, 15, 20 років?

Напишіть це на циферблаті. Продовжте пропозицію «Я хочу бути… (ким? )» (Діти пишуть. Час виконання 3—5хв.)

Учитель. Що у нас вийшло?

(Діти називають свої варіанти.)

Учитель. Отже, усі ви хочете бути успішними. Для досягнення цього вам необхідне здоров’я. Чи значить це, що бути здоровим важливо для всіх нас? Тоді давайте наші циферблати прикріпимо до дошки — вони нагадуватимуть нам про нашу мету.

(Роботи дітей кріпляться скотчем до дошки.)

ІІІ. Блок вивчення нового матеріалу з рефлексією

1.    «Мозковий штурм» «Здоров’я — це...»

Учитель. Що таке здоров’я? Які визначення, асоціації, думки

виникають  у вас при цьому слові?

(Діти говорять, усі ідеї записуються на дошці, обговорюються. Викреслюють те, що не підходить під визначення.)

Учитель. Яке місце у вашому житті посідає піклування про своє здоров’я та здоров’я близьких людей?

2.    Міні-лекція

Учитель. Щоб учитися, подорожувати, займатися спортом, допомагати по господарству батькам, збагачувати культурну спадщину людства, необхідне здоров’я.

Отже, здоров’я — це те, без чого людині дуже складно активно і щасливо жити.

Давайте ознайомимось з деякими визначеннями здоров’я.

Здоров’я — це стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність захворювань і фізичних вад. (Всесвітня організація охорони здоров’я)

Здоров’я — правильна, нормальна діяльність організму. (С. Ожегов)

Здоров’я — це узгодженість усіх його складових: фізичної, соціальної психічної, духовної. (Т. Бойченко «Основи здоров’я». 5 клас)

Упродовж усього існування людства здоров’я цінувалось над усе. Наші пращури добре розуміли значення здоров’я. У народних приказках  і прислів’ях збереглося безліч порад:

Здоров’я маємо — не дбаємо, а втративши — плачемо.

Здоровий злидар щасливіший від багача.

Бережи одяг, доки новий, а здоров’я — доки молодий.

Як здоров’я хочеш мати, мусиш рано вставати, а звечора рано лягати. -- Які ще приказки про здоров’я ви знаєте?

Так, здоров’я треба берегти, бо його дуже важко відновити. А ви все ро­бите, щоб зберегти здоров’я? Давайте пограємо у гру «Овації».

3.     Вправа «Овації»

Учасники сидять у колі, вчитель пропонує встати тим, хто, приміром, уранці робить зарядку. Якщо у групі є такі, вони встають, а інші їм аплоду­ють. Тренер продовжує: «Устаньте всі ті, хто:

—              має здорове почуття гумору;

—              дотримується принципів здорового харчування;

—              загартовується;

—              бажає здобувати нові знання про здоровий спосіб життя;

—              не має шкідливих звичок.»

Зробити висновки.

4.    Вправа «Шкала “Від чого залежить здоров’я?”»

На дошці малюється шкала, праворуч позначка «середовище», ліворуч —    людина». Усім учасникам роздаються стікери, пропонується подумати і дати  відповідь на питання: «Від чого, на вашу думку, залежить здоров’я: від самої людини чи від середовища, яке її оточує?» Потім кожен учасник кріпить стікер відповідно до свого рішення біля правої позначки або лівої, а хто вважає, що від людини і середовища, то ближче до середини.

Потім учасники висловлюють свої міркування, доводячи свою власну точку зору.

5.    Дискусія «Спосіб життя і здоров’я людини»

Враховуючи дані шкали «Від чого залежить здоров’я», учасники об'єднуються в 3 групи. Потім кожна група протягом 5 хв. напрацьовує аргументи на користь своєї позиції. В кінці доходять висновку, що спосіб життя значною мірою впливає на здоров’я людини.

IV.   Блок закріплення нового матеріалу

1.     Вправа «Переваги здорового способу життя»

Учитель. Нині в усьому світі все більшого поширення набуває рух за здоровий спосіб життя, поширюється мода на здоров’я. Бути здоровим стає не тільки модно, але й економічно вигідно. Все більше молоді у світі та нашій країні вважають: «Краще бути здоровим і багатим, ніж хворим».

Учасники об’єднуються в групи. Кожній групі пропонується скласти пам'ятку  «Кроки до успіху». Подається орієнтований варіант пам’ятки:

-зовнішні дані;

-талант;

-здоровий спосіб життя;

освіта тощо.

Після цього пропонується зробити позначки біля трьох кроків, які вважаються головними на шляху до успіху. Потім відбувається обговорення

і визначаються пріоритети молоді.

У ч и т е л ь. Назвіть складові вашого успіху. Чи вважаєте ви себе успіш­ною людиною?

(Зосередити увагу групи на тому, що говорити про здоров’я треба в пози­тивному аспекті — тобто говорити про те, що саме слід робити. Недоцільним є використання частки «не», як то: не пити, не палити тощо.)

V.      Закінчення заняття

Учитель бере паперові кораблики, на яких учні писали свої очікуван­ня, і по черзі запитує в кожного, чи здійснились їхні сподівання. (Потрібно дати кожному змогу висловитись і попрощатись.)

Гра «Побажання»

Продовжити фразу «Бажаю тобі і собі...».

У ч и т е л ь.  Я приєднуюсь до всіх побажань і теж бажаю вам міцного здоров'я і бути успішними у всьому.